Ч-ш-ш!
Здається,
я чарівниця
(тільки нікому не кажи),
а то будуть навколо ходити й кричати:
"Приворожи!
Приворожи!"
Тьху! Їхні лиця...
Їхні лиця хочуть мене обплювати
й сказати,
запевнити всіх,
що ніяка я не
чарівниця,
а якщо навіть так, то це гріх.
Але ж я чітко знаю,
що вмію я чари,
і кожного дня я чаклую,
і світ весь милую,
і зіллями граю,
І капелюх у мене навіть є
чарівний.
А хто щось шепоче про злих чарівниць...
Той сам, мабуть, злий!
Ах, заберіть, заберіть вже від лиць!
Давай відійдемо
подалі
у ліс,
найчорніше дерево
знайдемо.
А хай йому біс!
І тут, мабуть, є лиця.
Стій.
І слухай.
Чекай.
Знай:
я - чарівниця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696858
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 26.10.2016
автор: Попіл Фенікса