Стоїть біля школи дама гонорова,
Гордо свою голову тримає.
ВОНА ж то жінка олігарха,
Тому нікого й не помічає.
Я справа, з ліва підступаю.
Змалку її, та батька, добре знаю,
Може дама мене признає:
-Як здоров'я? - Для годиться, спитає...
Завжди перший до усіх вітаюсь,
А тут просто, цікаво дуже стало.
Чи по землі вона ще ходить?
Чи цабе, уже велике стало?
Та стоїть дама гонорово,
Очі намальовані відвертає.
З висоти гонору того свого,
Нікого вона уже не помічає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696870
Рубрика: Сатира
дата надходження 26.10.2016
автор: dashavsky