Троянда біла на асфальті,
Не подарована мабуть,
Чи може, кинута в запалі,
Як застилала очі лють.
Зів'яли ніжні пелюсточки,
І мимоволі, в серці біль,
Сухі каштанові листочки,
Іі обійстя і постіль.
В них доля спільна, спільна осінь,
Іскриться вази десь кришталь,
Троянда інша в ньому досі,
Віконну розглядає даль.
Та, інша, з нового кохання,
Забуте, що було раніш,
Під вітром гине дар останній,
Як спогади... Нічого більш....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2016
автор: Надясемена