Так близько й так далеко,
Як з лимоном молоко,
Як лід у літню спеку,
Як те, чого не було.
Знову мокрі дощі йдуть,
Небо плаче без віри,
Сльози, як та їдка ртуть,
Всі зовсім подуріли.
І щастя собі знайти
Важко в світі новому.
Як же дійти до мети,
Не згинувши від втоми?
Сонце веде горизонт
Світлих починань моїх.
Місяць шле в зорі на фронт
З перетином нових віх.
Бувше - давно забуте,
Шлях на нове майбуття.
Здолавши життя скруту,
Вперед! Здобувати "Я"!
Так близько й так далеко,
Як з лимоном молоко,
Як лід у літню спеку,
Як те, чого не було.
Дай мені життя-води
І мрію дістати дай.
О світе, поговори
І білет у рай дістань.
19.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696952
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.10.2016
автор: Самотня Людина