- Все не спиш та прокушуєш губи,
Крутиш мрій переповнений шейкер?-
Усміхаєтся білозубо
З фотографії Норма Бейкер.
- Знову слухаєш "Сходи до раю",
Романтичну застуджену флейту?
Трішки сумно... Чи, може? Не знаю…
Трішки сумно, болюче і клейко...
Пам'ятаєш, у тих... "Зеппелінів"...
Є про поїзд на Чатаногу?
Твій проїхав... Рахуєш хвилини,
Прораховуєш в думці дорогу?
Доженеш? Не відчиняться двері,
Не зламаєш сталевих засовів,
Стугонітимуть бубни артерій
Чи то реквієм, чи колискову.
А відчиняться – втиснуть у груди
Косо рублені рифи підборів
І… Навзнак, по камінню та бруду,
Апріорі усе… Апріорі…
А для чого тобі моє фото?
Недоречність? Чи, швидше, помилка?
Не Мадонна ж Донато чи Джотто…
Навпаки – «голлівудська підстилка».
Неприємно тобі таке чути?
Неприємно це чути від мене?
Хвойду чути і… Хвойдою бути…
Незбагненно усе… Незбагненно…
Тільки, знаєш, як жінкою був би,
То й тебе називали би бл...ддю
І, скрививши у посмішках губи,
Шматували тебе, п'ядь за п'яддю.
А про поїзд… Забудь чи… Змирися,
Та… Не змиришся, знаю я знаю.
Ніч тягуча й липка, мов живиця,
Нескінченна, без краю… Без краю…
***
У ранковий спакована тубус,
Ніч скінчилась черговим рімейком.
Усміхається білозубо
З фотографії Норма Бейкер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696955
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.10.2016
автор: посполитий