Ой ти, доле моя сивочола,
Ти підбила обидва крила.
І щоразу, до ранку звечора,
Рій думок так далеко несла.
Не хотіла безсонні ти ночі
Коротати у болях тривог,
Та щоразу заплакані очі
Витирала від всіх осторог.
Ой ти, доле моя безталанна,
Ти злетіти уже не могла
В дім прилинула туга незвана,
Що в глухий кут мене завела.
Все ти б'єшся, як птаха у клітці,
Щоб летіти скоріш в небеса,
Щоб пливти як ті хвилі по річці,
Де на воду спадає роса.
Хоч летіти не можеш, я вірю:
Ти пройдеш через терні усі.
Все здолаєш: і зливу, і бурю,
Та зустрінеш погодні ще дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2016
автор: Ольга Калина