Для України шанс останній,
Щоб відхреститись від чуми,
До цього довго йшли-зростали,
Та чи мудріші стали ми?
Й питання гостре виникає,
Чи варто дітьми їй платить,
Як це робилося віками?
Ні, не оцінять це кати.
Жалю нема в такому серці:
Одне тлумачення – орда,
Підступна й хитра вона в герці,
Й мов гідра, що не вкинь, з’їда.
Єднаймося ж супроти неї,
Бо знову землі заметуть,
Із апетитами гієни
Ціль мають дуже непросту:
Накинуть зашморга на шию
Й у власній хаті задавить.
За що ж сини тоді спочили,
Подумаймо і я, і Ви,
Бо шанс у нас це історичний.
Устаньмо ж всі: старе й мале –
Й ординську погань, нам не звичну,
Відправимо у мавзолей.
А дух наш з волею, святою,
З’єднаймо заради дітей
І в битві з дикою ордою
Нову країну віднайдем.
12.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697007
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 27.10.2016
автор: Ганна Верес