40 років

Вже  40  років

Вже  40  років  не  співаю  я  пісень,
і  мабуть  не  співатиму  ніколи,
все  обірвалося  у  той  жовтневий  день,
а  ти  ще  навіть  не  пішла  до  школи.

Таке  маленьке,  болем  сповнене  життя,
твої  нездійснені  дитячі  мрії,
в  зрадливу  осінь  та  пішла  у  небуття,
нам  залишивши  всі  свої  надії.

А  я  живу,  та  це  хіба  життя,
така  розтягнута  у  часі  божа  кара,  
та  краще  б  я  пішов  у  небуття,
неначе  небо  вкрила  чорна  хмара.

І  я  немов  у  напівтемряві  живу,
кудись  іду,  і  щось  кажу,  чогось  чекаю,
коли  і  я  вже  перейду  межу,
й  тебе  у  потойбічні  пострічаю.  

Та  за  які  ж  такі  страшні  гріхи,
мені  призначено  таку  важку  спокуту,
які  ж  іще  не  пройдені  шляхи,
маю  пройти  щоб  зняти  з  серця  смуту.

Вже  40  років  не  співаю  я  пісень,
і  мабуть  не  співатиму  ніколи,
все  обірвалося  у  той  жовтневий  день,
………………………………………

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697037
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.10.2016
автор: Harry Nokkard