Ботанічно-амурна халепа

...коли  ти  кліпаєш  –  зривається  цунамі,
І  серце  захлинає  почуттям.  
Немов  коллайдер  створює  між  нами
Експерементну  ситуацію.  Додам,

Що  лихоманка  –  є  цьому  ефект  побічний,  
Як  прояв  нетерплячки  і  страху.
І,  звісно  ж,  посмішка  твоя  мій  стан  комічний
Підкреслює,  й  кут  нахилу  даху.

А  звідти  вже  без  гальм  мчить  черепиця,
Притрушуючи  втопленого  стук.  
“До  кави,  люба,  спробуйте  кориці,  –  
Предсмертним  подихом  ледь  витискаю  звук.

І  знову  кляті  вії  йдуть  до  зльоту.  
Хапай,  хапай  шалено  оксиген,
Бо  фронт  цей  уподобивсь  голольоду  –
Хижачка  бачить  все,  мов  крізь  рентген!

Тікай  наївний,  к  бісу  нетерплячку,  
І  лихоманку  тую  –  к  бісу  все,  все,  все!
Вона  ж  моргнула,  й  облизнулась.  Стало  лячно.  
А  дідько  пирснув  сміхом:  “Нє,  не  пронесе!”

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697066
Рубрика:
дата надходження 27.10.2016
автор: Андрій Майоров