Тріпочуть під вітром маятнички осикових листків.
Які ж короткі в них хвилинки!
А може, це і є справжній вимір часу? Бо он як швидко летить він.
Ще пам"ятаю, як чекала весну. Літо пролетіло як один день.
Ось і осінь невдовзі облетить...
Лише взимку час, здається, замерзає.
І так повільно завжди наближається весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2016
автор: Мирослава Жар