Жінка-осінь з гризот помарніла лицем,
Побрунатіли очі, згубила одежу.
Що ти, любонько, дієш, чи карою це
Що вела себе так, як тобі не належить?
Ти в бездумній відвазі в обійми вітрам
Віддавала щедроти врожайного літа,
Серце рвала журба із довколишніх драм,
Лиш каштани спізніло квітчалися цвітом.
Жінка-осінь у тернах шукала плодів -
Кров морозом спеклася у грона калини.
Тільки сонячний промінь надвечір зумів
Відігріти завмерле життя у судинах.
*****
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697238
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2016
автор: Оксана Дністран