Моя біда твоєю вже не стане,
І радість наша є лише моя,
Без тебе день засвітить і настане,
Без тебе ніч, як подруга моя.
І сни мої колосяться полями,
Співають тепло зимним вечорам,
По бездоріжжю, де глибокі ями...
Я навіть їх тобі вже не віддам...
У світі так краси навкруг багато,
Мій біль тебе нехай не зупиня.
А час сплива... Зосталось небагато
У лабіринтах зітканого дня.
В розбурханім краю - розхристана ідея
В безладнім хаосі голодної душі
Кренить вітрилом збурхана Юдея
Століттями наліпленої ржі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697268
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.10.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова