І знову Нічка витіснила День,
сховала сонце за нову панчоху,
ввімкнула дощ як у стару епоху
та й слухала його сумних пісень.
Ворожила по зорях , пила каву,
закурить, нудно, от шука забаву,
вже сивина з*явилась на волоссі,
а Ніч, стара повія, все жде в гості.
Зачервоніє небо над світанок,
і Ніч засне, роки у же не ті,
постукає у двері юний Ранок,
струнка постава , очі голубі,
Впаде туман над річкою і полем,
остання зірка із небес впаде,
і знову прийде День із новим сонцем,
і байдуже , що ніч його вкраде .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2016
автор: Божена Гетьманчук