Веління тих хто залишив по собі
Томи запилених книжок
Які стоять в пустих бібліотеках
Не даючи нічого крім пліток
Які із часом починають бути
Адже історія в нас пишеться не раз
І кожне нове покоління мусить чути
Від нових казкарів сплетіння нових фраз
Що правда? Я уже не знаю
Тепер вона у кожного своя
І що ж тепер казати дітям? Відчуваю
Прийдеться спокутити каяттям
За те що не зуміла пояснити
Чому на правду кажуть що брехня
І що сама не можу зрозуміти
Що замість зерен у руках стерня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697369
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2016
автор: Ждана