У тиші келії моєї
понад водою край села
немає пасії тієї,
якою ти колись була.
Але у бабиного літа
у борг позичимо вогню,
аби у полум’ї горіти
бодай феєрією ню.
І хай світлиною палає
і поетеса, і поет…
А над водою хай літає
усім невидимий дует.
Хай буде мода на поета.
Ми намалюємо сюжети,
які навіяні в журбі, –
ти будеш вірною собі,
а я писатиму сонети,
які присвячую тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697375
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2016
автор: I.Teрен