Розцвіла ружа запізнілим цвітом,
Любовний розсипаючи багрянець,
Кричала осінь знахабніло, звісно,
Що час уже далеко не весняний -
Уже морози прокрадаються ночами,
Свинцеві хмари сиплють білий сніг,
Не до Любові вже! І той багрянець
Замерзне, перетвориться на лід!
Що ось дерева, вже послушно листя
Скидають, і готуються до сну,
Іде зима, і вітер дме зі свистом,
А ти, мовляв, тут граєшся в весну!?
Роби як всі, і не вилазь, нахабо,
Тобі це не минеться й поготів!
Кленовий лист бутон накрив незграбно…,
Немов Любов прикрити він хотів!
30.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697502
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.10.2016
автор: Василь Стасюк