Це – жовтень, та цвітуть троянди,
всьому дивуючись, цвітуть.
І вештається дощ, мов п’яний,
і хризантеми чуда ждуть.
Петунії ще палахкочуть,
і чари чорнобривці шлють.
Жоржини заглядають в очі,
дощу цілунки спрагло п’ють.
Це – жовтень. Сонце натомилось,
чи то розсердилось на нас.
Але ж яким здається милим
листочків золотистий вальс.
Які барвисті діалоги!
Красою сповнене все вщерть.
Оця краса усім – від Бога,
її не переможе смерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697638
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2016
автор: Валентина Голубівська