Залізниця
Забирає мене.
Мчить,
Вчить
Правил дорожнього руху.
За руку
Залізниця веде
В новий світ
До чорних воріт
Засмоктує
Захоплює,
Вражає
Мій довгий політ.
Розумію —
Я сплю.
Але
На зло Морфею-царю
Утечу з його володінь
Я тепер сам повелитель
Своїх ночей, своїх сновидінь.
Утечу
В країну чудес,
Країну сліпих,
порожніх зіниць,
що Налиті
Гордістю,
Повністю.
Силіконових мрій,
Повій
Їх корон та королів.
В країну хіті.
Там у світлі софітів,
Страждання та смерть.
Круговерть
там
Грошей у природі
У шані.
Де війни і голод,
Похуй на морок —
Знижки
у Львові
В ашані.
Де сердця
Не сплять,
Скриплять.
По землі
Голодні
Ходять
Хмари мертв'ячини.
Ідуть
Їсти,
Що
Попадеться,
Що
Подадуть.
Туди мій путь.
Розплющив очі.
Вітер лоскоче
Володіння ночі.
Живемо у казці.
Казкові герої.
Я більш
Не засну
На пероні.
Морфей
не обіймає
мої
скроні.
4:11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697680
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 30.10.2016
автор: Лажневський