Леститься осінь лисицею,
Тінню крадеться руда:
Час забирати сторицею
Що проросло із зерна.
Час ностальгії і спогадів,
Час філософії, мрій,
Кави, кориці та гомонів,
Думи злітаються в рій
Точать, з обличчям невинного,
Душу з*їдають, мов рак.
Осінь - хвороба невпинного
Часу, лиш чути: "Тік-так".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697792
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.10.2016
автор: Арлекін