Ходить осінь між людьми
не питає хто й куди
із листків шовкових
ковдри
стелить в ноги
стелить диханням туманним
обіймає холод ранній
шурхотіння листяні
тануть в млі
тане сонце
копійчане хмарить… хмари
сивим фарбить
ті останні мідяки
зблиснуть жовтим
голі сни
сни на спомин
палить скроні
журботливим подорожнім
повиває шовком ноги
шурхотіння листяні
туго … Йди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697810
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.10.2016
автор: терен юрій