Мене ця осінь вкотре тішить,
співає пісню золоту.
Мережить промінцями вірші,
листочки сипле на льоту.
Зняли дерева капелюхи,
стоять серед багряних див.
Не можна музики не слухать,
яку мольфар сумний створив.
Це незбагненне шепотіння,
ансамлі гордих хризантем...
Настояна любов осіння,
розкішний золотий Едем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697817
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2016
автор: Валентина Голубівська