Десь на Олімпі

Десь  на  Олімпі,  де  хмари  м'якенькі,
У  богинь  та  богів  відбулись  посиденьки.
Може  еліта  щось  святкувала,
Чи  то  нудьга  їх  усіх  позбирала.
Смажила  м'ясо  сама  Артеміда,
Всі  смакували,  велася  бесіда.
Барменом  був  жартівник  Діоніс,
Його  напій  корективи  і  вніс.
Тих  посиденьок  підвищив  він  градус,
Кожен  почав  визначати  свій  статус.
Хто  головний,  а  хто  другорядний.
Зевс  гримнув  -  Я!  -  був  вже  "нарядний".
Шваркнувши  блискавку,  він  розійшовся
По  їх  самолюбству  добряче  пройшовся.
Боги  весь  час  між  собою  "кусались",
Та  проти  Зевса  взяли  й  об'єднались.
Раз  ти  така  надзвичайна  істота
Й  наша  ніщо  не  вартує  робота,
Сам  управляй!  На  тім  порішили
І  на  Олімпі  самого  лишили.
Зранку  прокинувся.  Що  вчора?  Завіса...
Гарна  сивуха  була  в  Діоніса.
Раптом  згадалось  володарю  неба,
Яка  відбулася  з  ним  вчора  халепа.
Та  визнавати  не  хоче  помилку,
Бажає  провчити  нахабну  профспілку.
До  Посейдона  у  царство  подався,
Чхнув  ненароком  -  без  флоту  зостався!
Сваривсь  нецензурно,  казали  акули,
Бо  дійство  те  бачили,  все  добре  чули.
У  світі  Аїда  як  порядкував,
Доручення  дивні  чортам  роздавав,
Та  слухать  його  вони  не  хотіли,
Смолою  обляпали,  ще  й  хихотіли.
В  Аресове  військо  командувать  вліз,
Та  наче  Сусанін  завів  тих  у  ліс.
Ще  боком  все  вилізло  у  Аполлона,
Як  вкручував  лампочку  -  спала  корона!
Розсердився,  плюнув  та  здатись  не  хоче.
Піду  керувати  я  в  царство  дівоче!
Там  усе    просто  Зевсу  здавалось.
Щось  дуже  страшне  за  ним  з  лісу  гналось,
Була  в  Артеміди  там  лапа  ведмежа.
В  покоях  у  Гестії  сталась  пожежа.
Від  яблук  пізнань  скрізь  валялись  огризки,
У  царстві  Афіни  розплавились  мізки.
Коли  зазирнув  в  Афродитин  він  клуб,
То  встав  його  дибки...  доглянутий  чуб!
Все!  -  крикнув  -  Здаюся!  Нема  більше  сили!
Я  все  оцінив,  що  раніш  ви  робили!
Вернулись,  пробачили  і  обнялися.
Та  кожен  у  справах  своїх  розійшлися.

Історія  ця  хоче  всім  нам  сказати:
Не  може  сама  голова  існувати.
Не  тільки  наш  Зевс,  ніхто  би  не  зміг,
Прожити  без  серця,  ходити  без  ніг.  
 



   

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697837
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 31.10.2016
автор: Ірин Ка