О Лорелея, заводь же свою чорну пісню,
Гребінь із золота знову візьми до руки,
Знов замалюй в колір відчаю цю пору пізню,
Щоб загубили надію свою моряки.
Щоби загинули в водах примхливого Рейну,
Голосу твого зачувши трунок п’янкий
Щоби собою прикрасили стіни трофейні,
Свіжого шарму принесли у простір морський.
О Лорелея, топи їх, не знаючи жалю -
Так, як колись смертні ці не жаліли тебе.
Помста твоя розливається гімном печалі,
Кішкою чорною кожному душу шкребе.
Якщо осудить хтось – плюнь, вже немає різниці,
Думати треба раніше усім їм було,
Німфа тепер ти: примарна й така блідолиця –
Ось що з невинністю робить гидке людське зло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697893
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2016
автор: Арлекін