[i]Час помолитися богу,
Знову забути усе.
Я вирушаю в дорогу,
А Осінь пише есе.
Час залікує всі рани,
Листя і клаптики слів.
Пам'ять тримає кайдани
І знов приходить до снів.
Час забути про відчай,
Осінь вже дотулилась до скла.
Знаєш є такий звичай -
Спалахнути й згоріти до тла.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697920
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.11.2016
автор: Валерій Кець