Повіяло романтикою біля шибки,
Корона над будинком Кассіопеї спить,
Запалю свічку настрою щемного
І підуть вдаль думки вірші ловить.
-Ти не зі світу цього -, кажуть друзі мої.
Та знаю. Що ж тепер робить?
Романтиче́ в душі кучері свої зводить
Палацами з піску … та треба якось жить.
Так певно й здохну коло́ НЕсвого броду.
А де той, свій? Не одізвавсь, хоч крич …
У висі Андромеда зове мене додому.
Заснути б вже навік, немає більше сил …
3.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2016
автор: Лєна Дадукевич