Розбиті коліна до крові:
"Владусю, ти знову летіла?"
Дала двоколісному волю,
Бо думала, що маю крила...
У шафу ляльки заховала.
Зі зброєю до оборони!
- Я вчора татусю сказала,
Що теж буду мати погони!
Вже сонце за хмарки сховалось..
Кого ж вона так виглядає?
Із сумом білява всміхалась:
"Ось-ось мій татусь приїжджає"
Росла. А чи знала добрішу
Людину на цілій планеті?
Ніколи.. Бо він найрідніший,
Цінніший за всяку монету.
Роки не зоставили й сліду,
Хоч зморшки - одна за одною..
Я, тату, для тебе залишусь
Навік - твоя татова доня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698125
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.11.2016
автор: Влада Грушицька