Як же страшно. Ридали хмари.
Зло сичала вода в калюжах.
Дощ мене по обличчю вдарив,
Вітру руки вхопили дужі.
І звивалась вужем дорога,
Підсувала каміння, ями.
Наставляли дерева роги
І у вічі сміялися прямо.
І здавалось, що ніч розтопче
Моє тіло в холодній пітьмі.
Бо чужими твої стали очі
І байдужістю коле твій сміх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698221
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2016
автор: Валентина Голубівська