Ніч крадійка залізла у душу,
Украла спокій, забрала сон.
І я тепер жебрачити мушу,
Просити у ранку порушить закон.
Солодкі хвилини продовжити хочу,
Які відібрала нестерпна пітьма,
Та совість стривожені нерви лоскоче,
Обов’язок віки важкі підійма.
Погляд сонця здається сварливим.
Проміння тягне ковдру з плечей.
Погожий день, та хочеться зливи,
Щоб можна спати було іще.
Постукала вишня в віконце до мене,
Зовуть до роботи прудкі горобці,
А я з-під дубця прокидаюсь щоденно,
Тримаючи хрестик нагрудний в руці.
Чому не спиться, бо, мабуть, грішний.
Проблем усіх не прогнать за ніч,
Та ранок вечора завжди мудріший,
Коли з ним бачишся віч-на-віч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698239
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2016
автор: Лана Мащенко