А Ти така засмучена й гаряча –
Теплом печалі сяє образ Твій.
В очах Твоїх нарешті я побачив
Жіночу мудрість у красі своїй.
Здається, Ти у душу заглядаєш,
Твій погляд відчуваю на собі.
Невже мене Ти все таки кохаєш –
Неначе плачуть очі голубі…
А може то лише така примара,
Ілюзія палка мого кохання?
До мого смутку ідеальна пара,
Яку з’єднали віра й сподівання?
Що б не було – прийми мою подяку,
За те, що щирість в смуток загорнула.
Побачив душу я Твою крізь мряку –
Гарячим поглядом в мою Ти зазирнула.
Ти з темряви неначе виринаєш,
Немов питаєш: «»Де Ти, милий мій?»
Здається, що давно мене чекаєш –
Скувала втома ніжний образ Твій.
Та втішаться засмучені, я знаю,
Кохання наше радість принесе.
На Господа надію в серці маю –
Любов і віра подолають все…
© S.Nemo
02.11.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2016
автор: Finist