Немає сліз. А серце плаче,
А дух згорьований кричить!
Невже Господь того не баче,
Що нам повік не відмолить?
Невже не покарає грішних,
Що прагнуть світ перекроїть?
Ридає мати безутішно,
Біда на цілий світ болить.
Сини, синочки не озвуться,
Не сядуть в хаті за столом.
Життя, неначе нитки, рвуться
І не зав"яжуться вузлом.
На жаль,втрачаємо найкращих,
П"ємо розсіл журби до дна.
Питаємо:чому і нащо,
Коли така страшна ціна?
Немає слів. Думки,мов соти
Наповнює кривавий щем...
Я разом з ним вантаж двохсотий.
А скільки ще, а скільки ще?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698253
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.11.2016
автор: Ніна Третяк