Ліниво вітер позіхнув,
В тернові вічі глянув ночі,
Крильми прозорими змахнув
І полетів – часи робочі.
Так завивав, мов хижий звір,
Штовхав дерева попід боки
І кинув ковдру з листя в двір,
Зашелестіли ночі кроки.
Так своїм витівкам радів,
Комусь у вікна навіть стукав,
Добра не було з таких “див”,
Лякав у небі зорі круком.
Заводив пісню монотонну,
Бувало й сон його лякався,
Розбився об стіну бетонну,
Бо якось раптом не вписався
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698300
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 03.11.2016
автор: Шостацька Людмила