Зірки відроджуючись,
скидають пелену газу та пилу,
так потрібно і нам,
палати справжнім Життям,
відкидаючи злобу та нікчемні вчинки.
Багатьох спалює жага наживи,
у той час, коли поруч ледве живі.
Вже навіть сама Планета бунтує,
їй нашого тепла бракує.
Господь породив нас по своїй подобі,
то чому не прагнемо до його заповідей,
не міркуємо, куди несуть нас наші ноги.
Один одного не лайте,
а, як та бджілка , меду з квітки,
розуму збирайте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698303
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2016
автор: Svitlana_Belyakova