Армада невтомних вітрів
Влетіла у душу спонтанно
І швидко зривала думки,
Невпинно і мов невблаганно.
Тріади бурхливих штормів
Неслись по розбурханій крові.
І гнів, лиш розпалений гнів,
І ніж почуттів наготові.
І ріжуть, і сіють громи
Яскраві, гучні блискавиці,
І хмари в могутні томи
Зібрались в політ, немов птиці,
І чорним повітрям кружля
Орел із порізаним пір’ям.
То ніжність побита моя
Літає й сичить над зневір’ям.
© Жанна Білавич 02.03.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2016
автор: Жанна Білавич