Коли твоя душа, як люта хуга,
коли думки, як дужа заметіль, -
як добре мати істинного друга,
котрий не зрадить щирістю тобі.
Котрий, зачувши здиблену негоду,
не піде геть, рятуючи своє,
а ревно пантруватиме нагоду,
аби сказати вперто: вихід є!
Аби не дати занепасти духом,
за руку взявши в найприкріший день
із певністю, що все минає з рухом.
А рух - постійний, тож і це пройде!
Світліша стане з того чорна смуга,
а біль таки колись переболить...
То щастя - мати істинного друга,
котрий не зраджує тобі в найважчу мить!
29.10.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698408
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2016
автор: Леся Геник