В степовім роздоллі,
На легких вітрилах,
Перекотиполе –
Осінь сизокрила.
Жовта парасоля
Котиться землею,
Наче чиясь доля
В точці апогею.
Прокотилось мимо,
Сіячем насіння,
Стрімко, невловимо,
Сонця мерехтінням.
Вдалині як заєць
Вибриками скаче,
Променя окраєць
Лиш йому найпаче.
Там, де проскакало,
Де пробігло полем,
Проросте довкола
Паростком-мозолем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2016
автор: Микола Поділля