Старенька ненька – у моїх віршах –
Село занедбане, біда усюди,
Криниця висохла – хтось каже: «жах»…
Насправді, час вже зупинитись, люди!
Країна рідна й ненька, – як одне,
Село – відвічна мальовнича сутність,
Криниця – мова, не дай Бог мине…
День нинішній народжує майбутність.
Матусенько, вклоняюся Тобі,
Благаю долю квітну повернути.
Зреклись Тебе продажні далебі,
Не можуть Юду клятого забути…
Знов «московитська» впевнено звучить,
Затрули геть криницю, по цеберка,
Щоб знищити коріння в одну мить…
Від крові та смертей аж серце терпне.
Вкраїну, українці, збережіть!
Не продавайте душі злому вперто.
Нам всім би в правді та любові жить,
Щоб нації не щезнути, не вмерти.
(3 листопада 2016)
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2016
автор: палома