Сидить сірий зайчик на пеньочку,
Та й думку сумну собі таку гадає:
-Де заховатись мені тепер бідоласі,
Коли лісу, то уже давно, давно немає.
Вщент вирубали зеленії гори Карпати,
Дорогами полонини усі сплюндрували,
Бізнесмени приїжджі, та місцеві - "знані".
Немає мені чим поживитись. Ні людині! Ні лані!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698539
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.11.2016
автор: dashavsky