У півтанці, в півдрімоті,
У гойдливий лоскіт стебел,
В степ заводять білі стопи,
Між колосся пензлі теплі.
Вітер обхопивши гінко,
Загорнувшись в пасма марев,
Полудниця ачи жінка,
Хто це знає, хто вгадає.
І тремтить промінням сила:
Подих, легіт, подув, вихор,
Що тяжіло, те звільнилось,
Що приспалось, стало дихать.
Сонце й місяць - під повіки,
Колихатись відчуттями,
Упустивши в себе вітер
І голубившись в півтямі.
Стебла небо ледь лоскочуть,
Колоски малюють снива,
Щоб побачить, заплющ очі,
За тим правда, хто щасливий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2016
автор: Віталій Стецула