А вже за обрієм згасає промінь –
то ти за обрієм ховаєш очі.
І там, за обрієм, стихає гомін,
і там, за обрієм – початок ночі.
Тремтять над полум’ям мої долоні –
чи буде боляче, як вже болить?
Без твого променя – я у полоні.
До страти пам’яті – остання мить.
Ніяких поглядів, ніяких спогадів,
і кожен сам собі: один – одна.
Невже любов – лише ознака похоті,
як дістаєшся насолоди дна?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2016
автор: mavlail