Ні до чого мені гарні ніжки,
Бо перетворилися на хвіст.
Заростають хай мої доріжки -
Я з русалками кружляю твіст.
Поміж лоз у глибині підводній
Кожному співатиму: «Засни…»
Очі бірюзові прохолодні,
Ще й вогнем палають навісним.
Та не бійтесь, піснею своєю
Утоплю незгоди і жалі.
Милого лиш ранньою зорею
Відпущу як в море кораблі.
Та його, сердешного, далеко
Мучитиме думка непроста:
Як же так ? Ну як могла так легко
Ніжки обміняти на хвоста ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698646
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 04.11.2016
автор: Олена Жежук