На обніжку зими, примостившися гномом на листі,
Випускає у небо клубами думок тютюни
Сивочолий будинок (а вікна такі променисті!) –
Від граків до лелек, через осінь і сніг – до весни.
Незліченні скарби дім ховає у горщику серця:
Самоцвіти казок і медові слова від журби.
Є гніздо для бузьків, але гномові щось не ведеться:
[i]Журавлі журавляться[/i] навколо старої верби.
О, він мудрий-таки - пережив і дощі, і завії! –
То цінує не блиск, а осінні оці мідяки –
Жовте листя опале як сонячний промінь надії,
Що повернуться весни, а з ними, можливо, й бузьки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698803
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2016
автор: ptaha