І скільки ще недоговорених тут слів,
З поміж всякого бруду, що поруч тебе,
Скільки перейдено вже різноманітних прірв,
Пройдених доріг, тайн, захованих у себе.
Чи довго йти? Питання те одвічне.
Здавалось, просвітлення немає ніде:
Густий туман, що заховав усе у вічне,
Дурманить, заводить, до себе несе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698814
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2016
автор: Розалія Гріф