В моє життя вже заглядає осінь,
А я іще немов і не жила.
А я ще й досі в Бога щастя прошу,
Не вірю все, що молодість пройшла.
А я батькам ще боргу не віддала,
Не вишила синочкам рушники,
А осінь на поріг ногою стала,
У вирій гонить пройдені роки.
Вже паморозок перший ліг на скроні,
Лягла через обличчя борозна.
Осінні квіти у моїй долоні
Шепочуть, що не вернеться весна.
В моє життя вже заглядає осінь...
І сад відцвів, не чути солов'я.
Я в Бога щастя своїм дітям прошу,
Нехай будуть щасливіші, як я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2016
автор: Тиха