Навіщо опиратись долі.
Коли життя таке нудне.
Куди воно мене веде.
Навіщо я існую.
Якщо довкола морок.
Смуток, журба довкола все таке бридке.
Ввостаннє підіймуся східцями.
Ввостаннє побачу ці стіни.
Стікають останні мої хвилини.
Немає ні жалю, ні смутку.
Нарешті все скінчиться.
Змінити долю ти не можеш.
Моє життя не варте того, щоб його прожити.
Я спробував зробив усе що міг.
Але я програв.
Це так...
P.S. Даний вірш написано під враженням від описаних подій у романі Вікторії Гранецької "Тіло".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698901
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.11.2016
автор: Льорд