Бродять всюди люди-лікантропи,
Горло моралі здушити гаразд.
Звірина натура ріже строфи,
Писані потом у житті дріад.
Ніхто не слухає ґвалтовану душу,
В темниці заперту хіттю маси.
Потопа у надії на сушу,
Не знаючи, що не буде спасу.
На грані леза ходять лікани,
На грані леза ходимо і ми.
Бо звір той не бродить поміж нами,
Звір той, ненаситна людино, ти!
Земля ридає, тече кров'ю,
Але настане праведний гнів.
Забере пекло людську волю,
Спалить самоназваних богів.
Пізно молитись Христу, Аллаху,
Прохати кось і скидати вину.
Душа кричить, мала бідолаха,
Вона вже знає: "Зараз помру"…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698973
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.11.2016
автор: Самотня Людина