Ти віриш лиш у сни, коли ідеш сирими коридорами,
де люди всі сумні, з притупленими почуттями запаху і смаку,
всі зі своїми власними просторами-соборами,
де навіть під час реставрацій немає ароматів фарби й лаку.
Ти втрачений в суспільстві циніків і меломанів,
які підбріхують про свої справжні почуття мелодії і вподобання,
а ти втрачаєш час, живеш буденістю обманів,
читаєш білий текст із пороху, який згорить від самозагоряння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698985
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.11.2016
автор: Д у РМ (ан)