Небо бере і дає.
Рай виганяє-приймає.
Кожному буде своє,
поки душа уповає.
Місяць ясний і блідий.
Сонце згорає і гріє.
Обрій щомиті новий
і одночасно старіє.
Не зупиняється мить
у апогеї свободи.
Куля у серце летить
за бойові нагороди.
Дивимося за моря,
де майорить неймовірне.
Падає наша зоря
у житіє очевидне.
На перехресті сторіч
мали усе наостанок:
мрії, надії, коханок…
А по дорозі на піч
не розвидняється ніч,
поки згасає світанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699020
Рубрика:
дата надходження 06.11.2016
автор: I.Teрен