Сестро, стань коло порогу
Вітром освіжи лице,
Вже збираються в дорогу
Журавлі за Воскольцем.
Шелестить вода у плавнях,
Та така – неначе скло.
Полетять. Прощай, Журавне!
І куди їх понесло?!
Без жалю і без вагання
Відірвались від землі,
У скорботному мовчанні
Полетіли журавлі.
Розвернулись поза млином,
Пролетіли край села.
І потому вже за клином
Тільки смужечка лягла.
Сіно править дід на Возі,
Очі вицвіли – сумні:
«Що їх жде на тій дорозі?
Чи ж повернуться к весні?»
Вечір тихий над Журавним,
На траву спада роса.
І в прощанні, і в чеканні
Сестро, є своя краса.
…Пісню чути за порогом
Без початку, без кінця.
Десь торують путь-дорогу
Журавлі з-за Ворскольця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2016
автор: Галина Будянська