Іще недавно тут жило сільце,
Худобу пасло, сіяло пшеницю
І мало у руках все ту ж синицю.
Його куфайка пахла чебрецем.
Але прийшов сюди бездумний кат
(Nак хочеться назвать тодішній лад).
Повитягав живцем із нього жили.
Не вберегло сільце дворів і хат,
Однак, померши, тінь свою лишило –
Густющий, наїжачений терник,
Щоб хтось лихий крізь нього не проник,
Бо плуг підлизується ближче й ближче
До горбиків болючих кладовища.
А ще отут з’явився осокір.
Він підростає гострий, мов докір,
Як пам’ятник чи неспалима свічка
За упокій душі.
Сільце хай невеличке,
Але душа його на знала мір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699139
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2016
автор: Ніна Багата