Моя душа, коханням розігріта,
Замріяна, як дівчинка мала,
Упала в трави скошеного літа –
Вона себе до краплі віддала.
Чом ти лежиш, лице своє воложиш?
Що дасть земля, крім пагорбів могил?
Вставай. Іди. Я знаю, ти це зможеш,
Я дам тобі останні крихти сил.
Поганого боїшся? Це вже сталось,
І вже згоріло в полум’ї пожеж.
Вставай, душа, бо осінь зачекалась,
А ти до неї й досі не ідеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2016
автор: rutzt